Коли мене запитують про історію створення моделі Альтанка, я завжди починаю не з архітектури, а з дуже простої життєвої ситуації — вибору подарунка.

Ця історія почалася з того, що, обираючи подарунок на Миколая для дітей, я зупинився на 3D-принтері. Сьогодні це досить роботизовані автономні пристрої: достатньо завантажити тривимірну модель — і вони можуть самостійно її відтворити. Але для мене важливішим було інше — не сам друк, а вміння створювати 3D-моделі. Саме цьому я хотів навчити своїх дітей.

Це мало для мене і особистий вимір. Більше десяти років тому я вже працював із подібним завданням — разом із колегами ми створювали тривимірну модель Альтанки. Тоді це було пов’язано з визначенням її кольорового рішення: розроблялися візуалізації, обговорювалися цвітова гамма. Саме тоді було запропоновано варіант — біла альтанка із золотистим верхом, який згодом і був реалізований у натурі.

На жаль, та модель не збереглася, тому нам довелося починати фактично з нуля. Ми повторно виконали фотофіксацію об’єкта, провели обміри і відтворили модель заново. Цю роботу вже виконав мій син Єгор — у професійному програмному середовищі, яке використовують архітектори для проєктування.

У процесі друку стало зрозуміло, що навіть сучасне обладнання має свої обмеження. Надрукувати таку складну споруду як єдиний елемент практично неможливо через технологічні особливості — необхідність підтримок, особливості формування геометрії. Тому модель довелося адаптувати: розкласти на окремі частини, кількість яких залежить від масштабу виробу.

Паралельно з цим я працював у сфері охорони культурної спадщини, очолюючи відповідний орган громади. І саме в цей момент з’явилося інше бачення цієї роботи — як нестандартного підходу до збереження культурної спадщини.

Я почав розглядати модель Альтанки не просто як технічний результат, а як інструмент популяризації. Виникла ідея створення сувенірної продукції, яка могла б символізувати місто, бути подарунком, знаком уваги, елементом представлення Сум. На сьогодні місто фактично не має сучасного символу: традиційний герб із трьома сумками сприймається неоднозначно і часто пов’язується з імперським наративом. Натомість Альтанка є живим, впізнаваним і актуальним символом.

Водночас стан самої пам’ятки викликає занепокоєння. Уже зараз можна спостерігати втрату окремих елементів, зокрема на шпилі, а дерев’яні конструкції поступово зазнають ураження. Реставрація, яка планувалася раніше, не була реалізована, хоча проєктна документація розроблена.

Саме тому я побачив у цій ініціативі ще одну функцію — перевірити суспільний запит. Чи готова громада підтримати відновлення? Чи є розуміння цінності цього об’єкта? Чи доцільно витрачати значні кошти на реставрацію саме зараз?

На сьогодні вже створено lдесятки друкованих моделей у різних масштабах. Я використовую їх як подарунки — замість традиційних речей, як-от алкоголь, дарую Альтанку. І це своєрідний жест: таким чином я звертаю увагу на пам’ятку, дарую її символічне значення людям, у тому числі тим, хто може впливати на її подальшу долю.

Я вважаю, що це один із можливих шляхів — через популяризацію, через особистий контакт, через символ — привернути увагу до питання збереження культурної спадщини. І є підстави вважати, що цей підхід може спрацювати.